Андрій Кирчів,
Фахівець зі зв’язків з громадськістю ВАТ “Львівська пивоварня”

Легенда, втілена у дійсність

“Bo piwo Lwowskie – to napoj Boski!” – це мотто, цитата з популярної львівської пісеньки 20-30-х років минулого століття, свого часу стало своєрідною фольклорною заміною усіх існуючих тогочасних сертифікатів якості Центральної Європи, і понині залишається символом довершеності смакового букету та процвітання пивної галузі України загалом і її західного регіону – зокрема.

Традиції львівського броварства сягають корінням періоду становлення та інтенсивного розвитку цехового руху. Перші спомини про цехи броварів у Львові датують 1425 роком (саме тоді був складений один із перших цехових статутів, хоча, ймовірно, документи ще давнішого часу просто не дійшли до пильних та доскіпливих архіваріусів, правдоподібно ставши жертвою котрогось із численних лихоліть). Вже у 1533 році ні міська влада, ані королівські намісники не можуть собі дати ради з появою численних нових броварень, що змушує втрутитися самого короля і видати указ, який регламентує пивоварство у місті.

У другій половині 17-го століття граф Станіслав Потоцький видає свій указ, згідно з яким осілим на приналежній йому землі Белзеччина (колишня власність збіднілих магнатів Белзецьких), на Краківському передмісті, монахам-єзуїтам передається у власність ділянка землі з побажанням вибудувати на ній броварню, “щоб пиво варити своє і добре”. Скільки часу будували отці свою броварню – сказати важко, проте будували вони її надійно, за останнім словом тодішньої техніки (не забуваючи, проте, паралельно налагодити регулярний випуск та реалізацію пива), і вже у 1715 році на Клепарові постало перше в Україні промислове броварське підприємство. Саме цю дату вважають Днем народження своєї компанії і нинішні працівники ВАТ “Львівська пивоварня”.

Виготовлене за умов суворого контролю отцями-єзуїтами якості продукції Львівське пиво дуже швидко набуло популярності як у регіоні, так і на далеких теренах Центральної Європи. Чудова вода з місцевих артезіанських свердловин, якісні хміль та солод із ячменю найвищого ґатунку, у поєднанні з високою культурою виробництва давали незмінний результат: невдовзі пивоварня стала одним із трьох (!) найпотужніших виробників пива у цілій Австро-Угорській імперії, а її майже легендарна продукція – незмінною окрасою банкетних столів тодішньої знаті. Бувало, що доставляти пиво доводилось у найвіддаленіші закутки імперії, і, що показово, якість продукту від тривалої мандрівки не падала. На ті часи це було незвичайне досягнення. Крім того, вже у ті далекі роки з’являлися і набирали все більшої популярності традиції меценатства та спонсорства, які, щоправда, дещо відрізнялися від сучасних за формою. Зберігся ряд документів, що із властивою для монахів докладністю свідчать про перерахунки броварнею чималих сум на Єзуїтський Колегіум у Львові, монастирі отців-єзуїтів та бібліотеку Колегіуму.

Час і ринок диктували нові вимоги, і Львівська Акціонерна Спілка Броварів (а саме таку форму власності було запроваджено на підприємстві згодом, після того, як Папським указом отці-єзуїти були позбавлені своїх маєтків) цілком успішно давала собі раду з ними. Нині достойним експонатом у будь-якого колекціонера скляної тари є пивна пляшка з товарним знаком та офіційною назвою броварні на Клепарові. У таких пляшках відправлялися на експорт в усі кінці Європи три славетних сорти Львівського пива – Bawar, Porter Imperial, Exportowe. Саме з цим зразком скляного посуду (вочевидь, за його стрімку динамічну форму) львівські батяри асоціювали для себе монумент А.Міцкевичеві, обох між собою називаючи “волувек” (олівчик). Востаннє знайомий всім логотип промайнув на пляшці, уже у версії “Державна броварня. Лємберґ” під час окупації Львова нацистами.

Нова, вже радянська влада, вирішила не змінювати форми власності, запровадженої попередніми окупантами. Швидко зорієнтувавшись в ефективності та прибутковості “розкрученого” впродовж попереднього періоду діяльності підприємства, радянські господарники взяли броварню під особливий контроль. Ще б пак: кращого пива на теренах тодішнього Союзу годі було й відшукати, а популярність марки залишається у свідомості споживача незалежно від зміни власника чи всієї політичної системи. Все ж слід зазначити, що чимало зусиль, вмінь, знань та дипломатичного хисту знадобилося керівникам Львівського пивоварного заводу, аби добитися від радянського чиновницького апарату забезпечення підприємства усім необхідним для подальшого виробництва високоякісної продукції. Особливо високо оцінюють ветерани пивоварні діяльність на цьому поприщі Степана Гури, незмінного директора заводу з 1966 до 1999 року, 70-ліття якого цьогоріч відзначало підприємство. Саме на час його директорства припадає пік слави Львівської пивоварні у радянський період, саме він згодом перетворить державний завод на відкрите акціонерне товариство “Колос”, усвідомивши необхідність зміни форми власності та залучення іноземних інвестицій для модернізації та підвищення ефективності. А про якість продукції свідчить хоча б факт, хто і де її споживав.

Мало не щодня спеціальними авіарейсами до Москви відправлялися акуратно перевірені та упаковані особливим чином чималенькі партії Львівського пива, щоби без зволікань потрапити на стіл до кремлівських владоможців, у яких, далебі, не існувало обмежень у виборі цього продукту. Як визнання найвищого ґатунку, пива “Львівське” та “Жигулівське” (львівського розливу) були введені до раціону пасажирів радянських морських та авіаційних лайнерів, задіяних у міжнародних перевезеннях. Продукція Львівської пивоварні в радянські часи стала символом якості і таким самим невід’ємним ексклюзивним атрибутом стародавнього міста, як, наприклад, львівські автобуси чи львівські телевізори, вона продовжувала здобувати міжнародні нагороди на виставках, дегустаційних конкурсах та інших профільних заходах цього штибу. Тим часом, при пивоварні, у давніх лаґерних підвалах, побудованих для зберігання пива ще наприкінці 18-го століття, відкрився перший у місті пивний ресторан, куди залюбки “забігали” пивні гурмани, серед яких було немало відомих на цілу країну особистостей. Одним із них був композитор А.Кос-Анатольський. Захоплений смаком “Львівського”, він створив пісню, яка невдовзі стала гімном львівських пивоварів: “Хто Львівське пиво п’є – сто років прожиє!..”

Економічний спад, зумовлений кризою і наступним розвалом незбалансованої радянської політичної системи, не оминув і ВАТ “Колос”, хоча підприємство продовжувало вигідно вирізнятися на фоні переважної більшості інших стовпів недавньої економічної потужності регіону. Давалося взнаки моральне та фізичне старіння обладнання, перебої з постачанням сировини та її якістю, інші негаразди. Саме у цей час, завдяки активності керівництва у пошуках потенційного інвестора, на підприємство звернув увагу скандинавський Baltic Beverages Holding AB, який уже залучив свої капітали до діяльності ряду підприємств пиво-безалкогольної галузі в Росії та ВАТ ПБК “Славутич” в Україні. І вже після серпня 1999 року, часу, коли було підписано договір із ВВН для ВАТ “Львівська пивоварня” розпочалася нова епоха. З того часу, завдяки значним інвестиціям (а від початку співпраці ВВН вклав у Львівську пивоварню більше 20 млн. доларів), підприємство постійно модернізується, на ньому змонтовано найновіше обладнання, яке на сьогодні доступне для пивоварної промисловості, незрівнянно покращилися умови праці, зросла ефективність. До цього долучився і ряд інших факторів, насамперед – висока кваліфікація персоналу та молодий вік колективу. Результати не примусили на себе чекати. Вже другий рік поспіль Львівська пивоварня займає чільне місце серед підприємств своєї галузі за темпами зростання, посідаючи позицію у першій сімці лідерів пивоваріння в Україні за долею ринку (4,2% у 2001 році, 4,8% - у 2002). У червні поточного року ВАТ “Львівська пивоварня” виготовило та реалізувало 1млн. 13 тис. декалітрів пива – рівно стільки, скільки його було випущено за цілий 1999 рік! При цьому кількості виробленого пива жодним чином не позначилися на його якості – вона й далі залишається незмінно найвищою. Лише у вересні цього року на сувору експертизу дегустаційної комісії Всеукраїнського Свята Пива було представлено три сорти “Львівського” – “Преміум”, “1715” та “Світле”. В результаті два перших отримали Золоті Медалі цього престижного форуму, а “Світле” визнане найкращим пивом цього типу в Україні із врученням йому Ґран Прі.

Загалом на сьогодні в асортименті торгової марки “Львівське” є сім сортів. Це, зокрема, „Портер” - темне пиво з делікатним винним присмаком та унікальним букетом шліфованого століттями аромату, „Золотий Лев” - світле пиво класу супер-преміум з благородним смаком і ароматом, гідна оздоба столів європейських монархів, „Львівське Преміум” - світле пиво з ледь вловимою гірчинкою – ласощі для справжніх гурманів всіх часів, „Львівське 1715” - світле пиво бездоганної якості, заснованої на трьохсотлітніх традиціях і ще давніших таємницях львівських майстрів броварства, „Львівське Темне” - темний напій з ніжним оксамитовим смаком, „Львівське Міцне” - світле пиво с несподівано міцним і водночас вишуканим смаком, „Львівське Світле” - легке пиво з чудовими тонізуючими та смаковими властивостями.

Проте “не пивом єдиним” живе колектив. Насамперед слід відзначити, що “Львівська пивоварня” ніколи не залишалася осторонь новітніх методів господарювання, увесь час відслідковуючи тенденції сучасного ринку та корегуючи власну політику у цьому напрямку. Нині підприємство набуло всіх необхідних атрибутів модерної маркетингової компанії, яка бере активну участь у суспільному та культурному житті всієї країни. За спонсорської підтримки ТМ “Львівське” відбулися урочисті святкування 10-ї річниці Дня Незалежності України у Львові, 11-ї – у містах Західної України Луцьку, Рівному та Івано-Франківську, вже традиційні для Львова День міста та Всеукраїнський Фестиваль Пива, а також концерт-феєрія “Різдвяні легенди” в Оперному театрі, перший українсько-польський фестиваль “Джаз без...”, велика кількість акцій за меценатства підприємства. Давні традиції благодійності знайшли своє гідне продовження: пивоварня, як і раніше, опікується СШ №53, дитячим дошкільним закладом №96 та однією із міських лікарень. Прихильникам ігрових видів спорту немало радощів принесла збережена при фірмі команда із міні-футболу, яка завоювала високі нагороди у національних та міжнародних турнірах.

У вересні 2002 року організатори конкурсу “Обличчя Міста” – Львівська Торгово-Промислова Палата та Львівська міська рада, втретє поспіль відзначили заслуги ВАТ “Львівська пивоварня” перед давньою княжою столицею, цього разу вручивши підприємству найвищу нагороду - Ґран Прі.

Легенда повернулася у реальність. Але реальна історія – давня чи новітня - і надалі залишається світлою і, нівроку, смачною легендою під добре знаною справжніми поціновувачами пива назвою “Львівське”.