Маркіян Дацишин заступник директора Інституту Реформ

Інвестиційний рейтинг регіонів України

Сумніви у тому, що інвестиційний клімат України за своїми параметрами нагадує, радше, арктичний, аніж помірно континентальний, виникають, мабуть, лише у затятих оптимістів. Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну за останніх 10 років (4,92 млрд. дол.) є, практично, співставним з величиною іноземних інвестицій у польську економіку лише за 8 місяців 2002р. І хоча левова частка відповідальності за такий стан речей лежить на центральних органах влади, не слід применшувати важливість ролі місцевої/регіональної влади у формуванні сприятливого бізнес-середовища. Інвестиційний клімат регіонів України протягом перших місяців цього року безпосередньо визначався характером передвиборчої кампанії по виборах до Верховної Ради. При цьому заангажованість регіональної та місцевої влади у боротьбі за електорат для блоку "За Єдину Україну" по-різному відображалася на підприємницькому середовищі. В одних регіонах влада розглядала бізнес як джерело фінансування своїх передвиборчих потуг, а в інших - за висловом одного з наших респондентів - влада "за державними клопотами" на певний час, практично, забула про існування комерційного сектора. Звичайно, така амнезія була короткочасною, а її завершення ознаменувало процес відновлення затрачених ресурсів, однаково болісний для всіх, незалежно від задекларованих чи потаємних політичних симпатій. Очевидно, що до оголошення 1 квітня результатів виборів прийняття рішень щодо започаткування значних інвестиційних проектів на території України було відтерміноване. Єдиним винятком стала німецька компанія Leoni AG, яка у січні оголосила початок будівництва у Львівській області фабрики з виробництва електрообладнання для автомобілів Opel. Однак, така поспішність у прийнятті рішення, в першу чергу, була зумовлена не впевненістю у правильності політичного вибору громадян України, а стислими термінами, у які нова фабрика повинна розпочати повноцінне виробництво, що, у свою чергу, пов'язані із датою запуску у серійне виробництво нової моделі Opel на одному з німецьких заводів. Цей проект, загальною вартістю у 40 млн. євро та кількістю робочих місць у 5000 осіб, практично є першим виробничим проектом на території України, якого "спокусила" дешева українська вітчизняна робоча сила. Спостерігачі відзначають суттєву роль у залученні німецьких інвестицій регіональної влади Львівщини, яка реалізовувалася, переважно, на рівні персональних контактів. Результати виборів до Верховної Ради, за оптимістичними прогнозами, повинні були стати позитивним сигналом для іноземних інвесторів. Однак, розвиток подій восени цього року взагалі поставив під сумнів доцільність зображення України на "інвестиційній" мапі світу. У результаті чистий притік прямих іноземних інвестицій (без врахування курсової різниці) склав 406 млн. дол. або лише на 11% більше показника 9 місяців 2001р., або на 14% менше показника 2000 р. Зазначимо, що зареєстрований відтік капіталу з країни за цей же період становить 275 млн. дол., що аж на 73% більше 9 місяців 2001р. Відтак, образно кажучи, за січень-вересень 2002р. на кожних 2,5 дол вкладених інвестицій припадає 1 дол. офіційно вивезеного капіталу. За 9 місяців цього року чистий приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у столиці склав 180 млн. дол., а в Черкаській області цей показник зменшився на 5,5 млн. дол. При цьому від'ємні значення чистого приросту ПІІ зберігаються на Черкащині уже протягом чотирьох років. Приріст ПІІ в обсягах, вищих 20 млн. дол., спостерігався лише у 6 регіонах (крім м. Києва) - Одеській, Львівській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях і АР Крим. Це є свідченням як неефективності політики центральної влади по відношенню до окремих регіонів, так і недостатності зусиль місцевої влади. Звичайно, за умов недосконалого законодавства та непослідовної політики центральних органів влади в інвестиційній сфері можуть виникнути сумніви щодо доцільності дослідження інвестиційного клімату окремих регіонів. Окрім того, місцева влада формально не має достатніх повноважень для суттєвого впливу на економічні процеси "на місцях". Погоджуючись певною мірою з цими твердженнями, зауважимо однак, що існують вагомі аргументи на користь регіонального підходу. Так, протягом останніх десяти років левова частка інвестицій була вкладена у харчову промисловість і торгівлю - галузі, які однаково представлені у всіх регіональних економіках України. Водночас, характер розподілу інвестицій підтверджує неоднорідність інвестиційного клімату регіонів: понад 80% усіх іноземних інвестицій залучено у підприємства восьми областей та міста Києва. Таким чином можна стверджувати, що регіони конкурують за інвестиційні ресурси. 9 грудня у конференц-залі Верховної Ради відбувся круглий стіл "Інвестиційний рейтинг регіонів України - інструмент для державної політики", організований Інститутом Реформ та парламентським Комітетом з питань економічної політики. Відкриваючи засідання народний депутат І.Васюник звернув увагу на складність інвестиційної ситуації на регіональному рівні: "мусимо визнати, що з точки зору інвестицій існують дві, кардинально різні України. Одна - це Київ, друга - всі решта регіони". Результати аналізу, проведеного експертами Інституту Реформ, свідчать про збільшення цього року територіальних диспропорцій в інвестиційному кліматі - на одного киянина припадає 625 дол. іноземних інвестицій, у той час, як на мешканця Чернівецької чи Хмельницької області - близько 14 дол. Інвестиційний рейтинг. Вперше Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України було визначено експертами Інституту Реформ у 1999 році. Цього року дослідження було проведено за підтримки Фонду Євразія за рахунок коштів, наданих USAID. Результати дослідження складових інвестиційного клімату 24-х областей, АР Крим та міста Києва дозволяють виділити групи регіонів за величиною рейтингового балу. Цього разу до групи "лідерів" увійшли 7 регіонів. Перш за все привертають увагу показники столиці - Київ знову більш як у два рази випереджає найближчого конкурента. Місто також має перевагу за всіма групами показників, особливо за рівнем розвитку фінансового сектору. Наступні позиції займають "важковаговики" - індустріальні регіони, які за величиною інтегрального рейтингового балу утворили "спарингові пари": Донецька - Дніпропетровська та Запорізька - Харківська області. Зауважимо, що в порівнянні з піврічним рейтингом 2001 роком Запорізька область піднялась у Рейтингу на дві сходинки вгору, потіснивши Харківщину. Ще одна пара - індустріально-аграрна - Одеська та Львівська області - традиційно замикає групу найсильніших. У так звану групу "переслідувачів" цього разу увійшли 5 областей, які за своїми показниками знаходяться на певній відстані від "лідерів", але суттєво виділяються серед решти областей. Це - Полтавська, Київська, Миколаївська та Вінницька області і АР Крим. Слід зазначити, що Полтавська та Вінницька області цього разу досягнули своїх локальних максимумів (8-а і 12-а позиції, відповідно). Регіони "основного масиву" Рейтингу характеризуються щільним розташуванням рейтингових балів, що робить можливими карколомні злети і падінні. Так, Чернігівська та Волинська області піднялися на 6 позицій, у той час як Закарпатська область втратила відразу 9 позицій. Помітним залишається той факт, що для більшості регіонів шлях "нагору" Рейтингу є обмеженим, натомість шансів "впасти" куди більше. Щодо "аутсайдерів", то цікаво зазначити, що Житомирська область нарешті залишила останню сходинку, що можна пояснити т. зв. ефектом "сусідської корови". Тобто зростання відбулося не за рахунок покращення ситуації в області, а погіршенням показників інших регіонів. Зокрема, суттєво погіршилися позиції Херсонської області (з 18-ї на 26-у позицію), що пов'язане з низькими показниками як економічного розвитку, так і фінансового сектору. Оцінка привабливості регіонів за підсумками 6 місяців 2002 року проводилася на основі чотирьох груп показників: (1) економічний розвиток регіону, (2) ринкова інфраструктура, (3) фінансовий сектор, (4) людські ресурси. Всього було проаналізовано 61 статистичний показник. З метою перевірки адекватності нашої рейтингової таблиці було проведено порівняльний аналіз, який показав тісний зв'язок між обсягами прямих іноземних інвестицій в регіони та їх місцем у рейтингу (коефіцієнт кореляції = 0,97). Динамічний рейтинг. Окрім дослідження статичних показників регіональних економік було проведено аналіз показників динаміки розвитку регіонів протягом І півріччя 2002 року, результатом якого став т.зв. динамічний рейтинг регіонів України. Результати розрахунків показують, що відбувається поступове нарощування економічних процесів в усіх регіонах України. Зростання охопило навіть слаборозвинуті та депресивні регіони, причому темпи зростання у цих регіонах вищі, ніж в інших регіонах, що пояснюється ефектом масштабу. За підсумками І півріччя 2002 року лідерами Динамічного рейтингу є Одеська (6-е місце в рейтингу інвестиційної привабливості), Херсонська (26-е) та Миколаївська (11-е) області. Лідируюча позиція Одеської області зумовлена темпом росту експорту та житлового будівництва. Високі позиції "аутсайдера" рейтингу інвестиційної привабливості - Херсонської області пояснюються високими темпами зростання експорту, інвестицій в основний капітал та збільшенням видатків місцевих бюджетів на соціальні потреби. Оцінка Миколаївської області зросла за рахунок високих темпів зростання інвестицій в основний капітал та житлового будівництва. Територіальна концентрація регіонів-"лідерів" відображає динамічність розвитку окремих областей півдня України. Порівняно високі темпи економічного зростання спостерігаються в областях центральної частини країни (Вінницька та Кіровоградська) та в окремих областей заходу (Тернопільська та Чернівецька). Зазначимо, що оцінки динаміки зростання при незначних масштабах та різних аспектах соціально-економічного розвитку регіону не завжди помітні через незначні обсяги економічної діяльності регіонів і можуть не знаходити явного кількісного відображення. Цікаво зауважити, що регіони-"лідери" рейтингу інвестиційної привабливості - м. Київ, Донецька та Дніпропетровська область - обіймають лише 26-у, 18-у та 25-у позиції, відповідно. Очевидним поясненням є неможливість підтримувати значні темпи економічного приросту при масштабах економічної діяльності, що склалися в цих регіонах. Певне покращення інвестиційного клімату на рівні окремих регіонів, на нашу думку, можливе за рахунок застосування активної інформаційної політики щодо інвестиційних можливостей територій. Підсумки проведеного моніторингу 46-и веб-сторінок регіонів дозволяють стверджувати про певне усвідомлення "на місцях" корисності поширення інформації через Інтернет , однак їх якісний рівень не дозволяє "матеріалізуватися" у потоки капіталу. З метою виправлення такої ситуації Інститут Реформ започатковує роботу по створенню веб-порталу регіональних сайтів під робочою назвою "Як робити бізнес в Україні". Детальнішу інформацію про Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України знайдете на сайті Інституту Реформ www.ir.org.ua